Науковці вивчають унікальну здатність мікроорганізмів живитися радіаційним випромінюванням за допомогою пігменту меланіну
Організми, виявлені у зруйнованому четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, можуть стати основою для створення біологічного захисту астронавтів під час міжпланетних польотів.
Науковці активно вивчають мікроскопічні гриби, які навчилися процвітати в умовах екстремального іонізуючого випромінювання. Про потенціал використання цих чорнобильських знахідок у майбутніх експедиціях на Місяць і Марс повідомляє науково-популярне видання Futura.

Ще наприкінці 1990-х років українські фахівці під час обстеження внутрішніх реакторних зон зафіксували 37 видів мікроорганізмів, пристосованих до життя в смертоносному середовищі. Більшість із них вирізнялися темним або чорним кольором завдяки аномально високій концентрації меланіну — того самого пігменту, що відповідає за відтінок людської шкіри.
Особливе зацікавлення викликав гриб Cladosporium sphaerospermum, який не просто виживав біля радіоактивних уламків, а й демонстрував активне прискорення росту навіть за гострого дефіциту поживних елементів.

Подальші лабораторні експерименти привели дослідників до гіпотези про існування явища так званого радіосинтезу. За припущеннями вчених, меланін під дією радіоактивних хвиль змінює свої електрохімічні властивості, допомагаючи клітинам перетворювати енергію опромінення на ресурси для життєдіяльності. Хоча остаточний біохімічний механізм цього процесу ще потребує академічного доведення, практичні випробування культури вже перенесли на навколоземну орбіту.
Тестування Cladosporium sphaerospermum на борту Міжнародної космічної станції підтвердило його незвичні характеристики: в умовах відкритого космосу культура росла на 21% швидше, ніж у земній контрольній групі. Ба більше, встановлені під біомасою чутливі датчики зафіксували суттєве зниження інтенсивності проникаючого фону, що підтвердило бар’єрні та поглинаючі властивості грибкового шару.
У перспективі астробіологи пропонують культивувати подібну біомасу безпосередньо під час марсіанських місій і змішувати її з місцевим реголітом. Такий біокомпозитний матеріал дозволив би формувати захисні блоки для житлових модулів і зменшити масу вантажів, яку необхідно везти із Землі. Попри перспективність розробки, концепція наразі має статус експериментальної, а фахівцям ще належить з’ясувати довготривалу надійність живого щита в жорстких умовах глибокого космосу.