У Стародавньому Єгипті кішки мали священний статус і вважалися посланцями богів. Їхнє вбивство каралося смертю, оскільки ці тварини символізували космічний порядок і релігійну гармонію. Покарання за злочини в Єгипті були суворими, адже життя розглядалося як дар богів, і будь-яка загроза цьому дару вважалася злочином проти всесвіту. Релігія та мораль формували основу судових процесів, а фараон залишався головним гарантом справедливості.

Як зазначають історики, єгиптяни поділяли злочини на дві категорії: проти суспільства (наприклад, убивство чи перелюб) та проти держави (хабарництво чи зрада). У випадку вбивства людини або священної тварини суди розрізняли навмисний та ненавмисний злочин: перший карався стратою, тоді як у другому випадку призначали штраф або ритуал очищення. За вбивство кота або інших священних тварин також могла загрожувати смертна кара.

Фараон не лише ухвалював закони, а й часто втручався у судові процеси. Згодом для вирішення менш важливих справ були створені суди, але головні злочини залишалися під його контролем. Вбивць могли кидати на поживу крокодилам або змушувати до самогубства, а зрадників позбавляли навіть імен, щоб вони не мали надії на гідне загробне життя.

Особливо жорстокі покарання застосовувалися в родинних конфліктах. Наприклад, за вбивство батьків винного піддавали тортурам перед стратою, а за вбивство дитини – залишали тіло поруч з винуватцем, поки воно не починало розкладатися. Жінок за однакові злочини часто карали суворіше за чоловіків, хоча вони мали рівні права в судових процесах і могли захищати себе.

Єгиптяни також суворо карали злодіїв і хабарників. За крадіжку храмових тварин могли відрізати ніс або призначити смертну кару. Покарання відбувалися публічно, щоб слугувати прикладом іншим. Влада активно боролася з розграбуванням гробниць, ухвалюючи нові закони та збільшуючи штрафи, аби зберегти порядок і шанування богів.